Куточок консервативного етатиста

Різні цікавості з історії та економіки країн світу

Головна > How Asia Works > Розбудова промисловості > Як Японія стала промисловим лідером Азії. Частина І

Як Японія стала промисловим лідером Азії. Частина І

або початок індустріалізації

п’ятниця 27 січня 2017, Сергій Маркітаненко

Японія - перша країна у світі, що зробила форсований ривок до клубу промислових країн, пройшовши цей шлях за 30 років.

Навчання та опанування технологій

PNG - 170.2 кб
м. Нагасакі 1870 р.

Після революції Мейдзі уряд Японія взяв за основу німецьку модель індустріалізації і почав її втілення на початку 1870х з відкриття пілотних підприємств у базових галузях промисловості, копіюючи досвід Пруссії [1].

Оскільки приватні інвестори були не готові вкладати власні гроші новий незрозумілий та складний для них бізнес, то видатки мала понести держава.

Більшість з цих підприємств одразу почали працювати у збиток, так само як і прусські пілотні фабрики, але уряд був готовий субсидіями оплачувати досвід, який набувався за час їх роботи.

Так само як і німці, які купляли та копіювали британські машини та переманювали до себе на роботу англійських інженерів, так само і японці копіювали та перероблювали куплені машини за допомогою іноземних інженерів.

Перше десятиріччя у країни працювало приблизно 400 іноземців, пізніше їх кількість зросла до кількох тисяч.

Японцям в чомусь було було простіше ніж німцям (та іншим європейським державам) , адже на той час Англія вже скасувала обмеження на експорт машин і верстатів, та скасувала кримінальне покарання для власних інженерів, що воліли працювати в інших країнах.

На японців тиснули інші держави щодо дотримання міжнародних патентів та інших авторських прав, але вони повністю ігнорували їх. Японська промисловість виробляла дешеву низькоякісну продукцію, спершу копіюючи, а потім адаптуючи під умови власного ринку.

Набагато рідше японцям вдавалося створити щось цікаве для зовнішніх ринків, але такі приклади теж були. Після японської адаптації англійського ткацького верстата, його почали успішно експортувати до британських текстилень.

Та першим і головним ринком для промисловості став ринок внутрішній. Завдяки аграрній реформі селянство перетворилося на потужного і платоспроможного споживача промислових товарів. Саме на внутрішньому ринку японці вчилися шукати підходи до споживачів, маркетингу та іншим навичкам, необхідним для збуту.

Японське село не тільки підтримало промисловість фінансово, але стало важливим випробувальним полігоном.

Подальший розвиток промисловості

JPEG - 53.8 кб
м. Нагасакі 1890 р.

На початку 1880х японський уряд продав всі пілотні підприємства власним приватним компаніям за зниженою ціною. До рук приватного бізнесу перейшли активи у галузях видобування, суднобудування, цементні заводи, текстильні підприємства, склодувні та багато іншого. Більшість цих підприємств згодом стали приносити хороші прибутки власникам.

Так само як і Пруссія, Японія ухилялась та відмовлялась від прямих іноземних інвестицій у економіку.

У 1889 році Японія прийняла нову Конституцію за німецьким взірцем. Вона давала потужну владу бюрократії над бізнесом. Ця влада використовувалась не тільки для підтримки чи заохочення до розвитку бізнесу, але й для штучного формування потужних конгломератів, олігополій, яким за допомогою механізму ліцензування зменшували конкуренцію.

Крім створення сприятливого середовища, уряд гарантував їм мінімальну прибутковість при інвестиціях у видобування корисних копалин, суднобудівництві та розбудові інфраструктурних проектів. Залізничникам, наприклад, був гарантований прибуток на рівні не менше ніж 7 відсотків.

Компанії Міцубісі, заснованій у 1870 році, в управління були передані державні кораблі, а для ведення діяльності уряд надавав гігантські субсидії, аж до поки компанія не змогла знищити залежність японської торгівлі від іноземного торгового флоту.

Експорт, який на початку складався майже повністю з шовку та простих промислових виробів невеликих компаній, почав збільшуватися, давши приріст у 800% відсотків в проміжок з 1880 по 1913 рік.

Та вирішальним фактором, що забезпечив японську промислову могутність, стало збільшення масштабу виробництва, знову таки за німецьким взірцем.

Але про це - в наступній оповіді.


Примітки

[1Історія індустріалізації Німеччини автором викладена несистемно, Joe Studwell більше описує ідеї Фридріха Ліста, ніж реальні дії прусського, а потім і німецького урядів. Тому цю частину я прибрав з переказу майже повністю.

Попередній допис Наступний допис