Куточок консервативного етатиста

Різні цікавості з історії та економіки країн світу

Головна > Цікаве про світ > США: шлях до могутності > Як США стала найпотужнішою економікою світу. Частина 2.

Як США стала найпотужнішою економікою світу. Частина 2.

або шлях до могутності

неділя 15 січня 2017, Сергій Маркітаненко

Може скластися враження, що після прийняття програми Гамільтона, американцям лишалося тільки приймати правильні закони і спостерігати, як зростає економіка. Звичайно, все було не так.

ПЕРШІ КРОКИ

Перш за все, Сполучені Штати на початку 1800х років були вельми бідної, за європейськими мірками, аграрною державою. І ніякі грандіозні інвестиційні проекти федеральному уряду були не по кишені. Тому рішили потроху.

Створили центральний банк, який став основою фінансової інфраструктури. Створили патентне бюро. Геодезичну службу. Почали розбудовувати морську та річкову інфраструктуру - аби спростити та пожвавити торгівлю.

Федеральний уряд фінансував та організовував численні дослідницькі та геологічні експедиції по континенту. На більше грошей вже не вистачало. А що б грошей стало більше - необхідно було збільшити митні тарифи.

ПІДВОДНИЙ КАМІНЬ ПРОТЕКЦІОНІЗМУ

Проблема протекціонізму, як системи розвитку економіки, що за цей розвиток хтось має заплатити. Буквально. В США платити мусили південні аграрні штати, що їм сильно не подобалось.

Плантатори Півдня почували себе дуже добре - бавовну за хорошими цінами викупала Англія, тютюн користувався все більшим і більшим попитом у Старому Світі, і вся ця діяльність приносила чималий зиск.

А тут якісь янкі з Вашингтону мало того, що змушують купляти гіршу і дорожчу продукцію американського виробництва, так же й пробують своїми тарифами зменшити прибуток від експорту. А той просто його заборонити, змусивши продавати задешево на заводи Чикагщини.

І звичайно, вони чинили політичний спротив. Південь став оплотом Демократичної партії, яка використовувала аргументацію "вільної торгівлі" та "відкритого ринку" для просування власної економічної програми - низькі тарифи, відміна субсидій промисловцям та зменшення державного втручання в економіку.

І НІ ТУДИ, І НІ СЮДИ

Тому ніякої системної злагодженої митної політики не було з 1820х років. Президент міг за підтримки Конгресу підняти тарифи, але вже за два роки, після перевиборів і втрати більшості серед конгресменів - їх знову знижували. Так само й навпаки.

40 років йшли "тарифні війни" між аграрія Півдня та промисловцями Півночі, 40 років економічна політика змінювалася то у бік більшої відкритості, то більшої закритості ринку.

В ідеологічних баталіях, в проектах та нормах законів була сформована економічна ідеологія промисловців, яка отримала назву "Американська Школа ( економіки)". Але через розкол країни, політичної можливості впровадити ї не було.

ПОЧАТОК НОВОЇ ЕРИ

Звичайно, попри всі політичні баталії та відсутність єдності, країна не втрачала час. Виробництво мало по малу зростало, збільшуючи вплив промисловців у Конгресі.

А потім почалось. На виборах у 1861 року перемагає Абрахам Лінкольн. За його підтримки Конгрес приймає закон про підвищення експортних тарифів на експорт необробленої сировини (Тарифи Мореля).

Цей закон - потужний удар по економіці Півдня, проголошення незалежності південних штатів, діхі беруть у руки зброю, генерал Лі.

Янкі теж, в принципі, вже давно не проти визначитися з майбутнім остаточно. І починається Громадянська Війна. По суті війна між прихильниками "вільної торгівлі" та "національного протекціонізму", яка закінчилася впевненою перемогою останніх.

Цікаво, що майже всі тогочасні політичні оглядачі (в тому числі і Чарльз Діккенс, автор "Олівера Твіста"), відкрито називали цю війну - "війною за тарифи". Крім Карла Марка, який вирішив, що війна почалась задля знищення рабства. Так ця думка і вкорінилася в нашій історичній літературі.

Але як би воно не було, але в промисловців Півночі вже не було ніяких перепон, аби в повній мірі застосувати ідеї Американської Школи Економіки на практиці.

Попередній допис Наступний допис