Куточок консервативного етатиста

Різні цікавості з історії та економіки країн світу

Головна > Цікаве про світ > Країни світу > Як чилійське вино стало відомим у світі

Як чилійське вино стало відомим у світі

або уважніше подивимося на наш агросектор

четвер 10 листопада 2016, Сергій Маркітаненко

З 1995 року експорт чілійського вина на світові ринки стрімко рвонув угору. Буквально за три роки виручка зросла майже вдвічі, до пристойних $500 000 000 на рік. А минулого, 2015, склала захмарні для нашого уявлення 2 мільярди баксів.

Саме 1995 року уряд п̶і̶д̶п̶и̶с̶а̶в̶ ̶а̶̶̶с̶̶̶о̶̶̶ц̶̶̶і̶̶̶а̶̶̶ц̶̶̶і̶̶̶ю̶̶̶ ̶̶̶з̶̶̶ ̶̶̶Є̶̶̶С̶̶̶ ̶ вступив до ВТО і отримав доступ до ринків інших країн. Але до ВТО приєдналося багато країну, чому саме Чілі вдалося отримати такий швидкий і хороший результат?

Все почалося у 80х, коли було проведена модернізація виробництва. Чи це був національний капітал, чи іноземні інвестори – достеменно невідомо: занадто багато суперечливих свідчень. Але швидше за все – національний, бо 75% вина розливають малі і середні підприємства.

А потім до справи взявся чилійський уряд. Перше, що вони зробили – це прийняли досить жорсткий закон про якість вина, особливо для того, що йшов на експорт. Настілький жорсткий, що були навіть заворушення.

Оскільки у бізнесі була велика кількість виробників, то закриття кількох підприємств не вплинуло на загальне виробництво вина. Відбулася державна вибраковка неефективних виробництв. І у підсумку закон забезпечив хорошу і стабільну якість майбутнього бренду «Чілійські вина» у світі.

Та хорошої якості замало для успіху. Тому наступним кроком уряд почав субсидувати виробників. Але не дотувати виробництво, як це прийнято в нас, а стимулювали збут.

Спільно з асоціацією виноробів і частково за їх кошти була проведена велика маркетингово-промоційна кампанія під назвою “The Taste of Chili”. Це не тільки відкрутити рекламу на телебаченні - це викупити полиці в маркетах, поставити промоутерів, акції і т.д. і т.п.

Загалом ми кожного року бачимо як те саме роблять наші друзі з Грузії перед святами в усіх великих маркетах країни.

Ну і пішло діло. Якість та маркетингова підтримка призвели до того, що чілійське вино є на полицях навіть АТБ.

Ну а тепер до наших баранів. Товариш Азіров та інші дєятєлі ватного фронту часто шпуняють нас тим, що оцей ЄС дає занадто малі квоти для нашого сільського господарства. І, що характерно, не брешуть, могли б й більше дати.

Але всієї правди не кажуть. Оскільки квоти загалом є лише на не перероблену сировину. На продукти більш високої обробки, хай то кетчуп чи майонез, квот або немає, або ми не вибираємо.

Чому тоді нашими продуктами не завалена вся Європа? Хороше питання.

По перше, передаємо вітання нашим ковбасникам та сирникам і бажаємо їм підвищувати якість своєї роботи. Бо половину їх продукції навіть коти не їдять.

А по друге – головна перепона для виходу на ринок розвинутих країн – це величезні затрати на маркетинг та просування. Вони геть не реальні для дрібних виробників, і є дуже суттєвими навіть для великих компаній.

І розуміючи це, чилійський уряд пішов на допомогу бізнесу, суттєво зменшивши їх затрати і дозволивши навіть маленьким виробництвам успішно продаватися за кордон. А далі – єдиний якісний бренд «Чилійські Вина» і $2 000 000 000 на рік.

Чи відкритий такий шлях для нас? Звичайно, ніхто не закривав. І за притомної державної політики результати не забаряться.

І стисло.
Якби учились так як треба, то й мудріcть би була своя.


Див. онлайн : Обговорення у Фейсбуку


Література

Попередній допис Наступний допис