Куточок консервативного етатиста

Різні цікавості з історії та економіки країн світу

Головна > How Asia Works > Фундамент успіху > Вартість "рішучих" реформ для Південної Азії

Вартість "рішучих" реформ для Південної Азії

або який урок ми можемо винести для України

вівторок 27 грудня 2016, Сергій Маркітаненко

Що зручно з країнами третього світу - знаючи добре історію та економіку однієї, легко зрозуміти що відбувається в іншій.

Якщо на 1945 рік всі азійські країни мали приблизно однаковий розвиток економіки за рівнем ВВП на особу, то наразі ця ситуація кардинально змінилася.

Японія та Корея провели радикальну земельну реформу, створивши потужну базу для розвитку власної промисловості.

Інші країни зробили все можливе, аби ухилитися від цього.

Сільське господарство в Індонезії, Таїланді та на Філіппінах

Як ми бачимо з показників ВВП на особу, жодна з цих країн не наважилася на рішучі переділ землі за японським чи корейським взірцем.

Обсяги перерозподілу були мізерними - загалом до 20% від загальної площі орних земель. Дуже часто замість переділу латифундій, держава надавала селянам землю у неосвоєних джунглях, без будь якої інфраструктури для ведення господарства.

Поширена практика в цих країнах - надати землю без документального оформлення права власності, що автоматично відрізало селянина від доступу до кредиту.

Державна підтримка агросектору орієнтується виключно на підтримку великих агрохолдингів, практично ігноруючи мале фермерство.

Тут маємо передати привітання нашим законотворцям, що спрямували 50% всіх субсидій на підтримку "Миронівського Хлібокомбінату - Гаврилівських курчат", ми чітко йдемо шляхом аграрних країн Азії.

Але не зважаючи на державну допомогу великим агрокомпаніям, середня врожайність рису в цих країнах приблизно вдвічі менше від врожайності у Японії, Кореї чи КНР.

Відмова від реформ призвела до цілком очікуваної стагнації бідності в цих країнах.

Малайзія

Як ми бачимо з графіку ВВП на особу - Малайзія знаходиться десь по середині між аграрними і розвиненими країнами. Це не результат випадковостей, а наслідок конкретних дій уряду.

Малайзія у 1980х провела найбільш сміливу реформу серед всіх країн Південної Азії, але недостатньо радикальну для порівняння з країнами півночі.

Це дало змогу малайцям розпочати індустріалізацію за корейським взірцем, але через обмеженість земельної реформи та принципові помилки у промисловій політиці - вийти на рівень Південної Кореї малайцям не поталанило.

Але навіть такі обмежені кроки зробили Малайзію найліпшою країною Південної Азії за рівнем життя.

Вартість "рішучих реформ" у Південній Азії

Бідність завжди призводить до політичної нестабільності. Аграрна держава, бе більшість населення - сільське, має лише один шлях подолання бідності. Надати селянам землю і створити всі умови, аби люди могли на цій землі заробляти.

Інакше всьому суспільству доводитися платити дуже високу ціну.

Боротьба з комуністами та етнічні чистки проти китайців у 1965-66 роках стали причиною загибелі від 500 000 до 3 000 000 осіб в Індонезії.

JPEG - 34.2 кб

Після 2000 року на перше місце вийшли ісламісти - теракти на острові Балі (2002, 2005), в столиці - Джакарті (2004, 2005, 2009).

JPEG - 103.6 кб
Теракт у Джакарті у січні 2016

Індонезія - найбільша мусульманська країна, а десятки індонезійців нині отримують бойовий досвід у лавах Ісламської Держави.

JPEG - 127.8 кб

Уряд Філіппін воював з селянськими повстанцями майже 40 років - до середини 1980х. На вершині своєї могутності маоїсти контролювали кожен 6 населений пункт в цій країні. Рух вдалось придушити лише після поступок у земельному питанні.

JPEG - 136.9 кб
Маоіські повстанці на Філіппінах

Не зважаючи на припинення збройної боротьби ситуація в країні далека від стабільної через високий рівень злочинності та масові акції протесту.

JPEG - 432.4 кб
2015, протестувальники пробують пробитися до Парламенту

Як і на Філіппінах уряд Малайзії воював з повстанцями до початку 80х років, допоки реформи Махатдіра не поліпшили становище селянства.

JPEG - 121.8 кб
Маоіські повстанці у Малайзії

У курортному Таїланді з 1948 і по нині йде війна з сепаратистами у південних, найбільш злиденних штатах цієї країни.

JPEG - 283.5 кб
2013 рік, військові вивчають рештки авто, знищенного повстанцями у провинції Яла

А протягом 70х років минулого сторіччя до зброї взялися селяни півночі під проводом комуністів. Він був придушений військовими, але північні штати стали базою для руху "Червоних Сорочок".

Остання ескалація насилля в Таїланді відбулася 2010 року, коли під час тамтешнього майдану у сутичках з поліцією загинуло понад 80 осіб з руху "Червоних сорочок", а країна ледь не стала на порозі громадянської війни.

JPEG - 61.8 кб
Протестувальники у Бангкоку захопили бронетраспортер, 2010 рік

Індекс політичної стабільності

Хоча дані з цього графіку можна трактувати по різному, але достеменно можна стверджувати, що країна в якій в злиднях живе велика частка населення стабільної не буде ніколи.

Може здатися, що історія війн, переворотів, майданів у Південній Азії є лише суха історія, без жодних паралелей між Україною.

Тому маю зазначити, що серед загиблих на нашому Майдані з 18 до 21 лютого 2014 року лише 29% були жителями обласних центрів, 14% - жителями міст з населенням від 80 000 чоловік.

А більше половини наших повстанців - це жителі сіл (43%) та невеликих містечок (14%).

Не зважаючи на те, що селянство складає лише 30% України від населення воно буде джерелом нестабільності, чи через голосування за популістів, чи завдяки участі у різних акціях протесту, в тому числі і силових.


Література


Див. онлайн : Обговорення у Фейсбуку

Попередній допис Наступний допис