Куточок консервативного етатиста

Різні цікавості з історії та економіки країн світу

Головна > How Asia Works > Фундамент успіху > Українець, що змінив Азію

Українець, що змінив Азію

або як США робили «вітрину» з Японії

понеділок 7 листопада 2016, Сергій Маркітаненко

Повернемося у Азію 1946 року. Селяни всіх країн регіону батрачили на хазяйновитих латифундистів і свої надії на краще життя покладали на товаришів Мао, Кіма та Маузера. По світу вже ходив привид холодної війни і всім було зрозуміло, що США мають якось вирішити аграрне питання, аби призупинити поступ комунізму.

Було зрозуміло, що вирішити це питання можливо лише переділом землі. Але перед тим як її роздати, треба було її в когось забрати. І тут виникли суттєві політичні труднощі, адже у свідомості пересічного американського політика ( і виборця теж) конфіскація приватної власності була неприйнятною.

Їм опонували прагматики, які доречно зауважували, що або земельне питання вирішимо ми, або його вирішать комуністи. І допоки у Вашингтоні точилися суперечки, вся ініціатива перейшла на місця, до генерала Мак Артура, командуючого окупаційними силами США у Японії [1].

Вирішальну роль у послідуючих змінах зіграв Вольф Ладежинський, народжений в Україні далекого 1899 року. Після жовтневого перевороту 1917 року він втік до США, отримав громадянство і довгий час працював радником уряду США з аграрних питань.

Він зазначав, що комуністи перемогли у Громадянській війні отримавши підтримку селянства. Очевидно, що вони будуть аналогічно діяти у Китаї та інших країнах Азії.

Саме Ладежинський переконав Мак Артура, хоч це була складна задача, що гаслом земельної реформи має бути «землю – селянам» і наполягав на тому, що поділ землі має бути максимально радикальним.

Під тиском Мак Артура японський уряд почав впроваджувати зміни. Ладежинський ретельно слідкував, що законодавці не могли спотворити суть змін. Наприклад, він зауважив, що примусове зниження орендної плати, замість переділу, призведе то того, що власники землі будуть обробляти її власноруч і тим самим збільшать кількість безземельних селян.

Реформа Ладежинського встановлювала обмеження в 3 гектари на ділянку, надлишки землі перерозподілялися. Критично важливим для успіху реформи було те, що на місці розподілом землі керували комітети, сформовані з місцевих селян, яких було банально більше ніж лендлордів.

Разом з землею селяни отримували повне право власності на неї (титулу). Конфісковані землі компенсувалися державними облігаціями під низький відсоток. Настільки низький, що їх вартість миттєво спалила інфляція.

Приблизно 2 000 000 фермерів втратило землю і 4 000 000 отримало. Під час переділу було зафіксовано приблизно 250 000 спроб ухилитися від конфіскації, але селянські комітети змогли провалити ці спроби.

Централізована реформа зверху було не тільки більше потужними, але й проходило відносно спокійно: в Японії за час реформи було зафіксовано всього 110 випадків насильства, коли у Китаї кількість тільки загиблих вимірялася сотнями тисяч.

Реформи а також великі урядові інвестиції у сільське господарство забезпечили Японії стабільне зростання врожаїв з 1955 по 1970 рік. Продовольча самодостатність та експорт надлишків зіграв дуже важливу роль у японському економічному чуді.

Варто зрозуміти, що проведення радикальної аграрної реформи у Японії та деяких інших країна, не було результатом цілеспрямованої політики Сполучених Штатів Америки. Необхідність конфісковувати приватну власність стала ідеологічною перепоною для вироблення необхідної стратегії на державному рівні.

Навпаки, стратегія, тактика та необхідний тиск на уряди був наслідком ініціативи кількох людей, що виявилась в потрібний час у потрібному місці. В першу чергу Вольфа Ладежинського та генерала Мак Артура.

Їх можливості були обмеженими – крім Японії, вони змогли дотиснути уряд націоналістів на Тайвані. Останні, після нищівної поразки від комуністів, не сильно й пручалися. Та уряд Південної Кореї, який дуже добре відчував на собі комуністичну загрозу.

Уряди інших країн – Малайзії, Філіппін, Індонезії уважно занотовували рекомендації Ладежинського, але робили так, як вважали за потрібне. І жодного разу уряд США не здійснив необхідного тиску для впровадження змін.

Безперечним фактом лишається лише те, що серед усіх країн Азії успішними стали лише ті, в яких земельна реформа була проведена за методичними вказівками і наглядом Вольфа Ладежниського, уродженця України.


Примітки

[1Детальніше про суперечки, або як демократи зливали цілий регіон комуністам у статтях Антона Швеця "Генералы против политиков.Часть 1" і "Генералы против политиков. Часть 2"


Див. онлайн : Обговорення у Фейсбуку

Попередній допис Наступний допис