Куточок консервативного етатиста

Різні цікавості з історії та економіки країн світу

Головна > How Asia Works > Розбудова промисловості > Сфера послуг як локомотив економіки

Сфера послуг як локомотив економіки

або необхідність розбудови власної промисловості.

понеділок 9 січня 2017, Сергій Маркітаненко

Поширена думка, що у сучасному світі можна перестрибнути через розвиток промисловості і сконцентрувалися на секторі послуг. Але чи дійсно це так?

По при всі свої переваги, сільське господарство не може самотужки забезпечувати зростання економіки протягом тривалого часу. Земельна реформа забезпечує зростання економіки лише протягом десятиліття, щоб рости далі - необхідно шукати нові чинники.

Історично, після реформи сільського господарства, починався розвиток власної промисловості. У сьогоденні, ми дуже багато чуємо, що промислове виробництво віджило своє і майбутнє за сектором послуг - саме послуги домінують у економіці розвинутих країн.

Незважаючи на це, саме промислове виробництво є каталізатором швидкої трансформації бідної країни у більш розвиненої. І тому є декілька причин.

Кваліфікація та трудові навички населення

Промисловість основана на використанні машин і машини дозволяють аграрним країнам пом’якшити своє найбільше обмеження - брак кваліфікованих та продуктивних працівників.

Для роботи заводу необхідно невелика група людей з інженерними, фінансовими та підприємницькими навичками. За допомогою машин вони можуть організувати працю сотень інших некваліфікованих людей так, аби вона створювала продукти з доданою вартістю.

Робітник може працювати вже після невеликого навчання [1] і його робота вже починає створювати додану вартість. Подальше навчання на виробництві ще збільшує його кваліфікацію [2].

Робота в секторі послуг геть не схожа на виробництво. Адже продуктивність роботи співробітника залежить від його знать та освіти, які він отримав до початку свого трудового шляху.

Аби стати програмістом, людина має опанувати великий прошарок знань, який не можливо осягнути в економічно доцільні строки на робочому місці.

Простота масштабування

PNG - 705.1 кб
Філіпінський колл-центр. Фотографія зі статті "Чому робота в колл-центрі - самогубство для кар`єри".

Та навіть більше, машинна праця легко масштабується на відміну від сектору послуг. Відмінність можна пояснити на наступному прикладі:

Оператор роботизованої виробничої лінії створює продукцію за допомогою декількох верстатів. Оператор аутсорс колл-центру, який надає послуги клієнтської підтримки великій закордонній корпорації.

В якому випадку вам буде легше збільшити обсяг продукції удвічі? Звичайно, простіше організувати роботу ще однієї автоматизованої лінії, хай це навіть викличе необхідність прийняти на роботу ще одного робітника, ніж подвоїти штатний розклад колл-центру.

Причому, якщо оператор заводу може не володіти повною кваліфікацією на початку своє роботи і працювати під наглядом більш досвідченого майстра, то оператор колл-центру має прийти на роботу вже з пристойним рівнем іноземної мови, який набувається роками, бо на робочому місці він буде вчити особливості надання консультацій та вирішення клієнтських проблем.

Міжнародна торгівля - практичні перешкоди

JPEG - 707.9 кб
Порт міста Шанхай, КНР

Товари набагато легше продавати на всесвітньому ринку, ніж послуги. Більшість товарів можна просто спакувати у контейнер, завантажити у корабель та відправити будь-кому, хто готовий заплатити за нього гроші.

Продаж послуг зустрічає набагато більше політичних та практичних перешкод.

Головна практична перешкода, це звичайно відстань до споживача.

Звісно, частка послуг може надаватися дистанційно, як розробка програмного забезпечення чи колл-центри клієнтської підтримки.

Але більшість послуг все ж надається у географічній близькості до споживача. Ніхто не буде везти ремонтуватися велосипед у Індію, виконувати екстрену операцію на серці у Кореї [3], замовляти проект будинку у ПАР.

Міжнародна торгівля - політичні перешкоди

JPEG - 96.4 кб
Місце тимчасового утримання нелегальних емігрантів, Техас. США.

Політичні перепони не менш суттєві. По справжньому вільна торгівля послугами буде вимагати вільне переміщення робочої сили по земній кулі так, аби будь яку послугу можна було надати там, де в ній виникає потреба.

Проте навіть неоліберальні економісти не певні в необхідності скасування обмежень, аби люди могли вільно працювати в будь-яких країнах за власним бажанням. Євангелісти вільного ринку дуже непевні в необхідність вільної торгівля, якщо вона вимагає вільного руху людей. Що вже казати про політиків.

Тому країни, які в своєму розвитку зробили ставку на сектор послуг мають справу з набагато політичними перепонами, ніж ті країни, що орієнтуються на традиційне промислове виробництво. Тому не дивно, що частка послуг у міжнародній торгівлі за останні два десятиріччя лишається стабільною і складає 20% від всього загалу.

Важливість міжнародної торгівлі

Промислове виробництво створює умови для розвитку міжнародної торгівлі. Міжнародна торгівля - важлива та необхідна умова економічного розвитку країни.

За її допомогою бідні країни отримують навички та технології від більш розвинутих держав.Всі спроби побудувати автаркії, опираючись лише на власні сили - Китай до 1978, СРСР, Індія до 1991, КНДР - закінчилися невдачею, оскільки неможливо самотужки розвивати всі технології у всіх галузях економіки.

Звичайно, внутрішній ринок важливий. Він дає змогу розробити продукти, зрозуміти потреби споживачів, отримати важливий маркетинговий досвід.

Але лише конкуренція на міжнародному ринку вимагає від компаній максимальної ефективності, а отже сприяє максимальному їх розвитку.

Недооцінка ролі промисловості у розвинутих країнах

JPEG - 53.2 кб
Велика Британія, ливарний цех 1945 р.

Громадянам розвинутих країн складно оцінити важливість виробництва, тому що в економіці цих країн домінують саме послуги, а у промисловості працює порівняно мало людей.

Та навіть ця невелика кількість робітників, навіть зважаючи на суттєве зменшення реального сектору, здатна виробляти більше продукції ніж колись раніше.

Навіть у відносно деіндустріалізованій Великобританії виробляється в 2,5 рази більше промислової продукції ніж на кінець Другої Світової війни, хоча на підприємствах зайнято лише 10% від чисельності робітників у 1945 році.

Складність для розвинутих країн - вікно можливостей для бідних

JPEG - 59.6 кб
Велика Британія, виробництво авто, 2015 р.

Незважаючи на технологічну перевагу, розвинутим країнам складно розширювати промислову базу. Перепоною є те, що більшість виробничих операцій може успішно виконувати дешева малокваліфікована робоча сила, якої дуже сильно не вистачає у країнах Першого Світу.

Різниця у вартості і відкриває вікно можливостей для бідних країн. Звичайно, їх виробництво не таке ефективне, та воно і не має бути таким - як показує досвід Китаю, цілком достатньо, аби воно було дешевшим.


Власна думка

ІТ буму, що почався на початку 2000х, призвів до того, що 2015 року в Україні працювало лише 90 000 програмістів [4].

2015 рік ІТ сектор створював ( чи поглинав) лише 1 000 робочих місць на місяць, мізерне значення для країни з 45 000 000 населення. Але ...

... є приклад Індії ...

Яка за 25 років потому зробила ставку на сектор ІТ послуг і через чисельні державні програми почала його розвивати.

Через 10 років, у 2000 цей сектор (всі разом, програмісти і колл центри) генерували лише 1% ВВП. В галузі працювало 410 000 осіб ( населення країни більше 1 мільярда). [5]

У 2012 сектор відповідає за 7% ВВП працевлаштовуючи 2,8 мільйони співробітників (всіх разом - і програмістів, і колл-центри) і створивши додаткові 8,7 робочих місць у інших галузях. [6].

Звичайно в масштабах України це шалені цифри і кількість зайнятих приблизно відповідає чисельності працездатного населення України. Але в масштабах Індії, з її 458 мільйонами працюючих - це лише 2,5% від ринку праці.

... з державною підтримкою галузі ...

Адже ІТ сектор в цій країні з’явився не еволюційним шляхом, як в Україні, а завдяки масштабній державним інвестиціям. В першу чергу - в освіту (відкриття нових спеціалізованих ВНЗ та кафедр вже в існуючих), також державне замовлення та субсидування на початкових стадіях, а також інвестування в стартапи.

Щодо ефективності інвестицій в освіту - щонайменше 1 700 000 навчених індусів емігрувало у США, отже інвестиції у їх навчання пішли на користь економіці іншої країни.

... що викликає доречне питання

Чи були використані ресурси оптимальним способом? Звичайно, 2,5% робочих місць з зарплатою вище середньою - це хороший показник. Але не варто забувати про решту - 97,5% населення.

ВВП на особу в Індії складає лише $1700 в рік на особу ( втричі менше від України), 25% - приблизно 300 000 000 осіб живе у злиднях, а 30% дітей мають меншу вагу через брак нормального харчування.

Тому чи варто вкладати великі ресурси у створення невеликої кількості високооплачуваних робочих місць чи краще розвивати ті галузі, що дозволять працевлаштувати якомога більше людей, хай на середню ( чи трохи меншу) зарплату?

І про Україну

А щодо України - в нас просто немає ресурсу аби розвернути відповідну державну підтримку ІТ сектору за прикладом Індії. І так видатки на освіту є найбільшою статтею видатків бюджету.

Та навіть хай і був. Вкладати шалені кошти, аби протягом найближчої п’ятирічки створювати лише 12 000 робочих місць на рік? А як врахувати рівень еміграції серед ІТ спеціалістів?

Трошки економічно не доцільно. Набагато більший ефект для ІТ дасть спрощення ведення діяльності, аби зменшити відтік продуктових компаній закордон. Та й вистачить.


Примітки

[1На заводах Форда початкове навчання нового співробітника займало від 20 до 60 хвилин, після цього він був готовий до праці на конвеєрі.

[3Хоча медичний, а особливо стоматологічний туризм широко відомий у світі, в Україні не одна стоматологічна клініка обслуговує іноземців з Східної Європи.


Див. онлайн : Обговорення у Фейсбуку

Наступний допис