Куточок консервативного етатиста

Різні цікавості з історії та економіки країн світу

Головна > Цікаве про світ > Країни світу > Роботи, які крадуть нашу роботу

Роботи, які крадуть нашу роботу

або трошки про побут вікторіанської Англії

п’ятниця 20 січня 2017, Сергій Маркітаненко

Буває щось, про що говорять: “дивись, ось це нове”; але це було вже у віках, які були раніше за нас.

Вікторіанська Англія потребувала величезної кількості робочої сили для ведення хатнього господарства. Про тогочасний Лондон казали, що половина жінок працює служницями в середнього класу та знаті.

Воно й не дивно. Звичні для нас речі вимагали чималих зусиль. Наприклад, прийняти ванну чи просто помитися. Як і зараз, в нормальних будинках, ванна кімната розташовувалась коло спальних кімнат.

Перший поверх зазвичай віддавали під господарські приміщення - кухня, кімната для миття посуду, пральня, комори для припасів і може навіть кімната для домогосподарки, покоївки чи слуг.

Між іншим про припаси. Більшість звичних для нас речей, як-то пральні засоби, креми для чистки взуття, свічки для освітлення практично не вироблялися індустріальним способ у першій половині 19 століття.

Тож кожне домогосподарство мало власні рецепти як зробити найкращу білизну, засіб для виведення плям, отрутну суміш для щурів, ваксу для взуття - і багато інших дрібниць. І звичайно, робили їх самостійно. Точніше це був один з багатьох обов’язків прислуги.

Миття посуду, зважаючи на значну кількість різних страв, що подавалися до столу - англійці, жителі найбагатшої країни 19 сторіччі, могли собі дозволити дуже різноманітне харчування та набагато більшу чисельність родини, перетворювалося на вельми обтяжливе завдання.

Шість - вісім - десять людей за столом, п’ять-сім видів блюд давало у підсумку не менше сотні предметів, які треба було помити після кожного прийому їжі.

Три сотні предметів на день необхідно вимити, відшкрябати і почистити. Це якщо не приходили гості. Зі своїми слугами. Яких теж треба було нагодувати, за ними прибрати і все вимити. Тому майже в кожному заможному будинку була окрема кімната для миття посуду.

А ще було прання. І добре, як десь поряд був колодязь. Бо інакше треба було носити воду з вулиці, з громадського. Звичайно, водовози та водоноси спрощували доставку води. Але й без них, залити вручну у баки на ємності сотні літрів води вимагало чималих зусиль.

Вечірня ванна, то була ще той челендж для прислуги. Зважаючи на планування, господарі жили на другому поверсі, там і знаходилася ванна кімната.

Ємність ванни коливалась від 20 до 40 відер води. Які треба було спершу підігріти, а потів вручну підняти на другий поверх. Після того, як мився господар - воду необхідно було так само вручну вибрати і знести на перший поверх. Оскільки масово каналізації почали з’являтися лише у другій половині 19 століття.

Потім митися йшла дружина. З дітьми було простіше. Але бувало, що гості приїжджали з ночівлею. І їм теж треба було митися.

Прислуга для тогочасної людини, яка воліла хоч трошки бути вільною від побуту, була життєвою необхідністю. Низ середнього класу мали б хоча б одного слугу - в оповідях про бідних поетів та дворян часто фігурує, що герой був настільки бідний, що спав в одному ліжку зі слугою. Та лише повні злидні могли змусити відмовитися від послуг прислуги.

Тому кожна більш-менш забезпечена родина створювала від 2 до 6 робочих місць. По справжньому заможні землевласники та купці могли утримувати сотні осіб прислуги.

Та роботи було настільки багато, що робочий день часто починався зі світанком - о шостій ранку. Підготувати воду для вмивання, сніданок, миття посуду. І закінчувався глибоко у вечорі - о одинадцятій, дванадцятій ночі.

В такому режимі, з половиною вихідного дня на тиждень, працювали сотні тисяч людей не тільки в Англії, але й по всій Західній Європі. Не через примхливість господарів, а через важкість побуту в ті недалекі від нас часи.

Як ми знаємо, з розвитком промисловості і капіталізму, людство винайшло чимало корисних речей, які суттєво спростили життя. Починаючи від фабричних стеаринових свічок закінчуючи автоматичними пральними машинами.

І за якісь 50 років величезний ринок праці, в якому працювало до чверті міського населення, був знищений практично повністю.

І роботи, які мають забрати в людей робочі місця, вже були до цього. Їх звали водогін, каналізація, електрика та опалення. І нічого страшного не сталося.

Зникли одні професії - з’явилися інші. Так само буде з роботами. Що було, те і буде; і що робилося, те і буде робитися, і немає нічого нового під сонцем.

Крім, звичайно, пілотованих польотів на Марс

Попередній допис Наступний допис