Куточок консервативного етатиста

Різні цікавості з історії та економіки країн світу

Головна > How Asia Works > Фундамент успіху > Підсумки та висновки для України

Підсумки та висновки для України

або допис для тих, хто не прочитав весь розділ

середа 4 січня 2017, Сергій Маркітаненко

Підсумок всіх попередніх дописів в одному. Спеціально для тих, хто щось пропустив, втратив суть чи не читав цю частину переказу книги "How Asia Works" повністю.

Всі країни Азії мали однакову стартову ситуацію:

  • переважна частка сільського населення (до 80%), бідного та безземельного
  • концентрація землі в великих землевласників
  • відсутність промисловості ( крім хіба що Японії)
  • комуністична загроза як зовні, так і з середини

Країни Півночі здійснили реформування сільського господарства, що базувалася на активному втручанні держави, а саме:

  • примусовий переділ землі між усіма селянами на невеликі рівні ділянки
  • програма державної підтримки новостворених мікроферм та розбудова сільгосп. інфраструктури

Завдяки реформі країни Півночі отримали наступні переваги:

  • підвищили загальну врожайність, забезпечивши збільшення експортних надходжень, вирівнявши платіжний баланс та почавши накопичення власного капіталу для індустріалізації
  • мільйони фермерів створили платоспроможний внутрішній ринок, який пізніше став фундаментом для збуту продукції власної промисловості. Цей ринок вони захистили тарифами від закордонних конкурентів
  • забезпечили політичну стабільність, фактично нівелювавши потужний вплив маоїських ідей на населення країни і не давши зародитися широкому повстанському руху.

І після цього почали розбудову промисловості.

З розвитком промисловості уряди мали сприяти еволюції від мікроферм до більших за площею господарств.

Та, де це вдалось виконати - сільське господарство продовжило розвиватися. Де структура землеволодіння лишилась на рівні мікроферм - відбувається стагнація виробництва та втрата конкурентноздатності.

Спроби в деяких країнах провести реформи вибірково провалилися:

  • оземелення лише частки селян не призводило до різкого збільшення врожайності
  • без державної підтримки мікроферм та розвитку інфраструктури не відбувалося підвищення врожайності
  • державна підтримка лише латифундій не приводила до підвищення врожайності

Отже, не отримавши переваги від збільшення продуктивності, країни Півдня не мали достатнього внутрішнього ресурсу, аби успішно провести індустріалізацію.

Хоча уряд Індонезії (як і уряд країн Латинської Америки) і спробував здійснити ривок на розвиток промисловості у 1970х, він закінчився невдало.

Тому ефективне сільське господарство, побудоване на дрібних власниках, є необхідним фундаментом для подальшого розвитку країни.

Азійський досвід для України

Звичайно, поточні умови України набагато сприятливіші за ті, в яких азіатські країни почали розбудову економіки.

Частка сільського населення в нас вдвічі менше (30%), існує розвинута промисловість, а можливість виїхати на заробітки закордон слугує клапаном для відведення політичного тиску, що чинило селянство в інших країнах.

Та не зважаючи на це, проблеми в нашому суспільстві такі самі:

  • відсутність можливості селянам заробляти на гідне життя на землі
  • відсутність потужного внутрішнього ринку для нашої промисловості

Отже й вирішення проблем має по духу відповідати азійським земельним реформам, відрізняючись технічно.

Не зняття мораторію на продаж любою ціною, а знищення поточної регуляції, що ускладнює товарне виробництво на власних паях, державна підтримка фермерам, створення чисельної верстви дрібних землевласників. І лише тоді, коли селяни зможуть заробляти вирощуючи продукцію на власних наділах - тільки тоді з’явиться справедлива ціна на землю.

Та, судячи з того, що половина державної підтримки сільського господарства направляється лише в один агрохолдінг (МХП), то ми навряд побачимо свідомі дії нашої еліти в правильному напрямку.

Попередній допис