Куточок консервативного етатиста

Різні цікавості з історії та економіки країн світу

Головна > How Asia Works > Розбудова промисловості > Обґрунтування протекціонізму

Обґрунтування протекціонізму

або те, про що уникають писати сучасні економісти але добре знають історики

середа 25 січня 2017, Сергій Маркітаненко

У середовищі сучасних економістів, прихильників "відкритого ринку та вільної торгівлі", ідеї захисту внутрішнього виробника чи стимулювання експорту, сприймаються радше як перелік злочинів, ніж раціональна економічна поведінка.

Тим несподіванішим буде відкриття, що всі економічно успішні країни сучасності використовували політику протекціонізму на початкових стадіях розвитку.Жодна країна світу, крім офшорно-фінансових центрів на кшталт Гонконгу, не потрапила у клуб розвинених країн користуючись політикою "вільної торгівлі та відкритого ринку".

Історичне обґрунтування

Сотні тон золота, які іспанська корона викачала з Нового Світу, не перетворили країну на промислового лідера Європи. Американське золото збагатило промисловців Нідерландів, Франції та Англії, лишивши економіку Іспанії у жалюгідному стані.

Поразка Іспанії у Тридцятирічній війні [1] поставила крапку на спробах найбагатшої держави захопити владу над всією Європою.

Аналізуючи іспанський досвід економісти XVII століття прийшли до висновку, що розвивати власну промисловість у середньостроковій перспективі є більш вигідним ніж звично оподаткувати населення чи отримувати дармові гроші "із-зовні". В своїх працях вони розробили нову економічну теорію [2].

Політики державного захисту та розвитку власної промисловості отримала назву меркантилізму (протекціонізму). Першими її реалізували на практиці у Франції за часів міністра Кольбера, наслідком стало помітне зростання промисловості і розширення колоніальних володінь.

Французький досвід перейняли англійці і успішно його розвинули. Англія на кілька століття промисловим та економічним лідером світу, покрила колоніями половину земної кулі, а капітал, залучений з колоній набагато перевершував досягнення іспанців.

Саме англійську модель взяли за основу Батьки-Засновники США при формуванні своєї економічної стратегії (1791). Розроблена ними концепція отримала назву Американська Школа, а впровадити в повній мірі її вдалося лише після розгрому Південних штатів у Громадянській війні.

Німецький економіст Фрідріх Ліст довгий час жив у США і на власні очі міг переконатися в результатах меркантилізму для країни. Він написав серію робіт, в яких розвинув ідеї американців. Вони лягли в основу промислової політики Бісмарка при індустріалізації Німеччини.

На роботах Ліста та німецьких економістів, що об’єдналися у групу під назвою Історична Школа, проводилася індустріалізація Японії після революції Мейдзі. За три десятиліття відстала аграрна країна перетворилася на ведучу промислову державу Азії.

Після другої світової війни, японський досвід захисту та стимулювання промисловості були запозичені у Південній Кореї та Тайвані, чиї досягенення на поточний момент є беззаперечними.

Саме до ідей меркантилізму звернулося керівництво Китаю (після 1978 року) та Індії (після 1991 року) у проваджені нової економічної політики. І успіхи цих країн не викликають сумнівів.

Звичайно, історія знає не тільки успіхи застосування меркантилізму, але й невдачі. Та, на відміну від ідей "відкритого ринку" у протекціоністів є історія успіху.

Що таке політика протекціонізму

JPEG - 75.2 кб
Високі тарифи врятують ваші гроші. Голосуйте за республіканську партію. США, 1910

Як у країнах Європи та США, так і у Азії політика протекціонізму спиралася на:

  • високі мито на імпорт промислової продукції та позамитні обмеження [3],
  • контроль за міжнародною торгівлею (наприклад за положеннями Британського навігаційного акту від 1651 року лише кораблям під англійським прапором дозволялося вести торгові операції у портах країни та її колоній),
  • субсидії або спеціальні заохочення [4] для експорту промислової продукції,
  • високе оподаткування чи експортні квоти на необроблену сировину,
  • розвиток інфраструктури для спрощення експорту: залізних доріг та суднохідних каналів,
  • державна підтримка (дипломатична чи банальний промисловий шпіонаж)для отримання сучасних технологій,
  • державне субсидування виробництва сировини аби утримувати ціна на неї на низькому рівні [5],
  • та впровадження стандартів якості для експортної продукції аби збудувати національний бренд на міжнародному рівні [6].

Уряди країн фокусували свою допомогу та підтримку на невеликій групі великих компаній, монополій чи олігополій, які мали розмах роботи, необхідний для великих капіталовкладень і які були здатні конкурувати на міжнародному ринку.

Історичні приклади простягаються від Британської Іст Індської Компанії XVII сторіччя, американських монополій (що добре для Standard Oil - те добре для Америки), німецьких картелей, японських дзябачу і звичайно, корейських чеболів.

Загалом, протекціонізм на початкових стадіях, завжди був вхідним квитком у клуб розвинених держав. У всякому випадку, історики дійшли до консенсусу в цьому питанні. На відміну від економістів.

Економічне обґрунтування

Більшість економістів не погоджуються з тезою, що стадія протекціонізму є необхідною для промислового розвитку будь-якої країни. Вони мають на це вагомі підстави, адже політика протекціонізму збільшує видатки та робить продукцію дорожчою і як наслідок - неконкурентоздатною. І при короткому горизонті планування - вони абсолютно праві.

Але якщо оцінювати довгостроковій перспективі, то надлишкова вартість дає підприємцям час для освоєння технологій, поліпшення своєї конкурентоздатності та розробки власних продуктів.

Субсидії та державні інвестиції дають бізнесу ресурс, який дозволяє змінити структуру економіки всієї країни: перейти від виробництва товарів з низької доданою вартість до продукції більш глибокої переробки.

І саме цю зміну структури економіки не беруть до уваги критики, зазначаючи високу вартість такої політики для економіки.

Промисловість схожа на дитину

У ліберальній Англії 19 століття батьки цілком легально могли відправити своїх 10-річних дітей працювати на фабрику, але за першої можливості уникали цього, даючи можливість дітям здобути освіту та отримати кращу роботу, але пізніше.

Так, у короткочасній перспективі набагато вигідніше якомога раніше відправити дітей на роботу, але з точки зору довгострокової перспективи - виграшною стратегією є дати дитині адекватну освіту і як наслідок, більший заробіток пізніше.

Так само з промисловістю.

Або вона починає конкурувати на ринках з низькою доданою вартістю і як наслідок - дуже повільно накопичує ресурси для подальшої трансформації (а регулярні кризи на сировинних ринках взагалі ставлять під сумнів спроможність індустрії власними силами накопичити необхідний капітал).

Або уряд штучно створює умови для збільшення її прибутковості і спроможності розвиватися. Крім капіталу, а можливо й важливішим, є набуття досвіду підприємцями [7].

Тому перші десятиріччя свого розвитку підприємці вчаться необхідним навичкам, купують або крадуть закордоном технології, вивчають особливості роботи на міжнародних ринках. У всякому випадку, інших варіантів історія не знає. Жоден бізнес не народився одразу готовим до конкурентної боротьби з цілим світом.

І правильна промислова політика уряду може спростити і пришвидшити перехід з початкового етапу до розвиненого індустріального суспільства.

Відмова від протекціонізму

Як свідчать сучасні приклади розвинених країн по всьому світу, від Італії до Японії, після трансформації економіки надмірне державне втручання шкодить економіці в цілому. Як наслідок - низькі темпи росту або стагнація яку ми можемо спостерігати в багатьох країнах світу від Італії до Японії.

Але це вже проблеми розвинутих країн. Нас куди більше цікавить як потрапити до їх лав, ніж те, як вони будуть вирішувати ці проблеми.


Примітки

[1Серія статей Алекса Хавра, пронаслідки для Іспанії та інших країн йдеться у цьому дописі Долгий век. Часть четвёртая. Закат багров

[2Тогочасні критики часто зауважують, що меркантилізм був розроблений практиками - купцями та промисловцями для свого зиску, на відміну від "чистих" та неупереджених на кшталт Адама Сміта.

[3Наприклад, національна системи сертифікації якості продукції

[4В оригіналі bounty і словосполучення bounty hunter раптом отримує потужний державницький присмак.

[5Повертаючись до питання, чому хоч політика Кучми і мала ознаки протекціонізму, але ніяких вагомих результатів досягти не вдалося - варто згадали, що ціни на метал на внутрішньому ринку, сировину для наступних ланок, наприклад суднобудування, утримувалися на рівні світових, а то й вище.

[6Автор не наводить приклади таких систем контролю якості ні в попередніх частинах, ні в подальшій оповіді, навпаки він часто натякає що конкуренція та ринок є запорукою якості.

[7У системі сертифікації рівня управління підприємством CMMI розвиток компанії від 0 рівня до 5, найвищого, займає від 5 до 10 років. І пройти цей шлях за 1 рік так само неможливо, як 9 вагітним жінкам народити дитину через 1 місяць.

Попередній допис Наступний допис