Куточок консервативного етатиста

Різні цікавості з історії та економіки країн світу

Головна > How Asia Works > Фундамент успіху > Неочевидний наслідок земельної реформи

Неочевидний наслідок земельної реформи

чи як посунути комсомольців

середа 28 грудня 2016, Сергій Маркітаненко

Емпірично доведено, що коли в країні завелися комсомольці, то посунути їх не допомагає навіть дуст. Вони скрізь - під личиною активістів, журналістів, депутатів, олігархів і навіть популярних блогерів.

Радикальна земельна реформа, крім фундаментальних економічних наслідків, призводить ще й до великих соціальних змін в суспільстві.

В традиційно ієрархічних країнах раптом, буквально за кілька років, з’являється велика соціальна мобільність та соціальна активність серед раніше пасивного населення. Це і є неочевидним наслідком рівного розподілу фундаментального активу - землі.

Мільйони власників не тільки починають конкурувати один з одним в рівних умовах (адже радикальна реформа - це переділ всіє землі на рівні частки), але на власні очі бачать, що їх доля та добробут родин залежить лише від них самих і кожен має шанс на успіх. І вони їм користуються.

Видатні постаті Південної Кореї - творець корейського економічного дива генерал Пак та засновник компанії "Хюндай" Чанг Джу Юнг народилися в сім’ї фермерів. Кім Дай Джунг, що боровся за демократизацію Кореї і став 8 президентом - теж був сином фермера.

На Тайвані вихідці з села дали країні когорту підприємців, які успішно розвинули промисловість і здійснили експансію на зовнішні ринки. Чен Шу Біян - лідер демократичного руху, який першим здолав монополію націоналістів на владу, теж народився у селянській сім’ї.

В КНР більшість підприємців, що у 1980х кинулися у вир нової економічної політики Ден Сяо Піна теж вийшли з села.

Дрібний власник, чий успіх залежить лише від його праці та таланту, який загартувався в атмосфері ринкової конкурентної боротьби, помітно відрізняється від нащадків родової аристократії, які успадкували капітал, зв’язки та статус у суспільстві від своїх пращурів.

Мільйона верства землевласників просто статистично мала висунути своїх найкращих представників як у промисловість, так і у сферу державного управління, забезпечивши оновлення та ротацію еліти.

Таке творення соціальних ліфтів майже не зустрічається у країнах Південної Азії, де верхівка й понині передає владу своїм нащадкам з покоління в покоління.

Наджиб Раджак, чинний та шостий прем’єр міністр Малайзії - старший син Абдул Раджака, другого прем’єр міністра, та племінник Хусейна Онна, третього прем’єр міністра.

Син четвертого прем’єра, Махаджир бін Мухамад, зараз керує одним із штатів цієї країни. А син п’ятого прем’єра, Хайрі Джамалудін Абу Бакар, працює міністром у уряді шостого прем’єра Наджиба Раджака.

Та й в Україні, зважаючи на партійно-номенклатурне минуле керманичів та практику "підтягування" своїх дітей і родичів на керівні посади така ротація теж не відбулась. Варто лише згадати прокурорське сімейство Шокіна - дідуля пішов на пенсію, а його діти плідно працюють на прокурорській ниві й понині.

Отже, вчіть історію Філіппін.

Еліти Південної Азії, піддавшись спокусі зберегти власний вплив і статус, не створили рівні умови підприємницької діяльності для найбільшої частки населення.

Тому соціальний устрій цих країн так і не зміг еволюціонувати у "суспільство великих можливостей", зберігаючи велику нерівність між верхівкою та пересічними (хіба що крім Малайзії). І дуже схожий на ситуацію у Південній та Центральній Америках.

Хто б міг подумати, що вся справа у структурі землеволодіння?


Див. онлайн : Обговорення у Фейсбуку

Попередній допис Наступний допис