Куточок консервативного етатиста

Різні цікавості з історії та економіки країн світу

Головна > Публіцистика > Мирні пропозиції від Зеленського

Мирні пропозиції від Зеленського

або не він перший, не він останній

четвер 6 червня 2019, Сергій Маркітаненко

Давайте відкинемо версії, які поширюють свідки ХПЗ (хитрого плану Зеленського), що мирні пропозиції лише необхідний політес задля збереження режиму санкція проти РФ і припустимо, що він дійсно хоче зупинення вогню.

В цьому немає нічого неможливого. У світі велика кількість незавершених і заморожених збройних конфліктів, де ворогуючи сторони роками знаходяться на одних і тих самих позиціях вздовж демаркаційної лінії.

Є демаркаційна лінія між Республікою Кіпр та Республікою Північного Кіпру. Бойові дії там не ведуться вже досить давно. Звичайно, приклад не показовий через природу конфлікту та миротворців ООН.

Але ще є приклад Північної та Південної Кореї. Звичайно, правдиво буде зауважити, що через давність конфлікту приклад також не сильно показовий. І знову таки, різна природа виникнення конфлікту, різний менталітет і тому подібне.

Гут. Наші терени. Республіка Молодова та ПМР. Демаркаційна лінія і тиша вже понад 20 років. Південна Осетія та Абхазія - за виключенням російського вторгнення у 2008 року та в край рідких загострень протягом після того, на демаркаційній лінії панує тиша та спокій.

Вірменія та Азербайджан, Карабахський конфлікт. Буде перебільшенням назвати ситуацію на демаркаційній лінії спокійною, з періодичністю раз на рік трапляються загострення з застосуванням важної зброї, але загальна інтенсивність конфлікту набагато нижча, ніж ситуація на лінії розподілу між українською армією та колабораціоністами з ОРДИЛО.

З огляду на вищенаведені приклади, бажання зупинення вогню на лінії загострення не є чимось фантастичним або ж, як проте пишуть численні порошенківці, - зрадою.

Очевидний результат реалізації мирних пропозицій нового президента - зменшення втрат серед військовослужбовців ЗСУ та мирного населення, зростання підтримки президента серед широкого загалу в Україні і можливо, серед населення окупованого Донбасу.

Але є два але:

1) Довжина лінії розмежування - 450 км. Одна з найдовших у світі. Десятки тисяч військових з важким озброєнням з обох боків займають позиції вздовж неї. Таке скупчення людей та військової техніки на коротких дистанціях, без природних завад - річок, гірських хребтів, неминуче буде призводити до порушення режиму перемир’я. Цього можна запобігти, відвівши війська з лінії розмежування . Але тут вступає у дію наступне "але".

2) Будь яка домовленість з Росією не варта паперу на якому вона записана. Істина, яку на практиці зрозуміла попередня генерація політиків. Не всі, звичайно. Але досить багато. Яку засвоїли військові та добровольці.

І судячи з усього, ще має засвоїти президент Зеленський. Але це в майбутньому, а зараз, з найкращих, гуманістичних побажань, він пробує домовитися про мир з Росією.

Не він перший, не він останній. Хто обпечеться на цьому.

Попередній допис Наступний допис