Куточок консервативного етатиста

Різні цікавості з історії та економіки країн світу

Головна > How Asia Works > Розбудова промисловості > Корейського більшовизму вам у лєнту

Корейського більшовизму вам у лєнту

або як олігархів змусили працювати на розвиток країни

неділя 19 березня 2017, Сергій Маркітаненко

Клептократія, олігархи,війна ,майдан - це все було у Південній Кореї 60 років тому.

Чан Джу Янг, засновник найбільшої корейської компанії Хюндай, був типовим південо-корейським олігархом. Свій шлях він почав з торгівлі, купляючи де дешевше, а продаючи трохи дорожче. Трошки пізніше, коли Корея була щі під владою імператорської Японії, почав займатися авторемонтним бізнесом. Одна з небагатьох галузей, кіди японці допускали місцевих.

Розквіт імперії почався після капітуляції Японії. Практично одразу, з 1945, на країну пролився золотий дощ будівельних контрактів для американської армії, і компанія Хюндай змогла нормально заробити на цьому.

Дощ перетворився на шалену зливу американських грошей під час Корейської війни та у період відновлення, і Чан Джу Янг помножував свої статки, не забуваючи заносити долю тогочасному президенту Лі Си Ману.

А Лі Си Ман з друзями та родиною побудував дуже нам знайому систему розпилу та відкату. Він розподіляв підряди та держ. замовлення між олігарархами, отримуючи за це винагороду і жодна копійка, чи з бюджету чи з іноземною допомоги не могла проскочити мимо його кишені.

Тому не дивно, що корпорація Хюндай функціонувала у типово олігархічному режимі – бюджетні замовлення, вигідні підряди, монополія в окремих галузях економіки, адміністративна рента і геть не сунула носа у міжнародну торгівлю, оскільки там конкуренція і геть не затишно.

Хоча мусимо сказати на захист Хюндая те, що проекти свої вони закінчували у строк і будували нормально.

Ситуація нам знайома, навіть занадто добре. Але раптом(!) містичне диво перетворило Хюндай на найбільшого експортера Кореї та одного з провідників світового ринку з номенклатурою товарів від транзисторів до океанських лайнерів.

Походження дива

Ключову роль у цьому диві зіграв меморіал жертвам Японської окупації, розташований за кілька кілометрів від президентського комплексу у Сеулі.

Меморіал жертвам окупації, як це прийнято у всьому світі, розташований у приміщенні невеликої японської тюрми, де в камерах та розстрільних льохах розташовані історичні експозиції.

Але оповідь має йти за порядком.

Як заведено в клептократіях, красти вдається рівно до Майдану, а потім головне встигнути втекти. Хто вважає, що сучасний корейський майдан, який змусив у 2017 році піти у відставку поточного президента - щось екстраодинарне, то він помиляється.

Перший майдан зібрався у далекому 1960 році і Лі Си Ман президент полетів у відставку, а потім у екзиль. Керманичі майдану стали чинною владою, але упевнено продовжили старий курс на розпил та відкат. Ніколи так не було і ось знову. В країні стало трошки нестабільно, і десь рік її каламутило - то протест, то майдан, що це який вислів невдоволення і взагалі всі хотіли жити по новому.

І їх почули. Весною 1961 року генерал Пак Чонг Хі здійснив військовий переворот, відправивши у екзиль попередників.

Генерал вам багатий життєвий досвід:він встиг побувати у комуністичній партії, за що його мало не стратила контррозвідка. Аби вціліти він здав всіх відомих йому комуністів у Корейській армії включаючи рідного брата. Відзначився у боях під час Корейської війни, навчався у США, керував військовою академію і добре знався на історії США та Німеччини. Різностороння людина.

Тому на 12 день після путчу він поступив не ординарно. Замість арештів попередників та журналістів, військові почали затримувати олігархів та банкірів. Їх звозили у ту невелику японську тюрму, яка була так зручно розташована коло президентського комплексу.

Присіли всі – власник Хюндая та топ менеджмент, власник Daewoo та топ менеджмент, власник GoldStar (LG) та топ менеджмент і багато інших. Пощастило лише власнику Самсунг - він був на переговорах у Японії і вирішив зачекати з поверненням на батьківщину.

Сусідство з тортурними камери та розстрільними льохами (а той час в’язницю займала контррозвідка) конструктивно налаштували бізнес еліту до нової економічної програми генерала Пака.

«Часи, коли ви отримували від держави все і нічого не робили для країни, скінчилися». Кожен керманич мав підписати зобов’язання «Я без заперечень передам всю мою власність на вимогу уряду, якщо це буде необхідно для розбудови держави», а бізнес підпорядкували новоствореній організації – Раді Національної Розбудови, яка стала корейським Держ. планом.

Першим економічним кроком стала націоналізація банків. Зразу після націоналізації була списана частина кредитів населенню, які олігархи роздали трошки на лихварських умовах.

Після цього генерал Пак, повідомив бізнесу нові правила гри: «Ви можете заробляти стільки грошей, скільки хочете і так довго, як виконуєте встановлені правила, виконуєте п’ятирічні плани та розпорядження Ради».

Шуткувати з військовими чомусь ніхто не схотів. Навіть власник Самсунгу, який міг відсидітися у Японії. Після повернення з Японії він очолив Раду Економічно Розвитку, плануючи разом з генералом Паком шляхи розбудови економіки. І почалося

П’ятирічні плани. Примус до експорту. Хто не виконує план - втрачає все. Бізнес переходить до більш успішних олігархів. Реінвестиції . Обмеження на виведення капіталу. Створення найбільшого сталеливарного виробництва. Корейскі авто прориваються на західні ринки з мільйонними продажами.

Результат його праці ми бачимо на власні очі.

А генерала Пака у 1979 році застрелив начальник контррозвідки. Виключно заради розвитку демократії. Дочка генерала Пака стала президентом на кілька років, аби у 2017 черговий корейський майдан не відправив її у відставку.

Попередній допис Наступний допис