Куточок консервативного етатиста

Різні цікавості з історії та економіки країн світу

Головна > Цікаве про світ > Країни світу > Державна Автопромисловість Китаю

Державна Автопромисловість Китаю

неділя 30 квітня 2017, Сергій Маркітаненко

Компанії, що входять до Великої Автомобільної Четвірки - найбільших автовиробників Китаю у рік випускають приблизно 14 000 000 авто, помітна частка яких іде на експорт.

3 (три) компанії з 4 мають державну форму власності.

Про якість

Щодо "державне - значить неякісне" - то ринок переконливо розгромив таке спрощене сприйняття якості, адже щорічно Китай експортує не менше ніж 1 000 000 автомобілів в інші країни.

А значить покупці, що мають вибір між американськими, корейськими та німецькими авто, все таки купляють китайське. Пряме голосування гаманцем.

З ефективністю все набагато цікавіше і геть не так як здається. Чомусь існує точка зору, що ефективність - це синонім слову прибутковість. Як компанія прибуткова - то вона ефективна і навпаки. Але все далеко не так.

Про ефективність

Ефективність лише показує нам скільки ресурсів було витрачено для досягнення поставленої мети. Жодного слова про прибутки не має визначенні.

Звичайно, одразу буде заперечення, адже мета бізнесу - отримувати прибуток і нічого іншого. Як може збитковий бізнес бути ефективним? А дуже просто - все залежить від мети.

Тільки тоді, коли ми знаємо кінцеву мету, ми можемо оцінити ефективність бізнесу.

Мета

А мета може бути різною. Це в фінансистів все просто - підбили доходи, порівняли з видатками і наче якась щось намалювалось. Але на практиці все не так, адже мінімум дві мети вимагають довгої роботи бізнесу у збиток.

Це - захоплення ринку та створення нової технології (продукту). Є ще і дрібніші цілі, геть не зрозумілі з фінансової точки зору - наприклад, створення позитивного політичного іміджу власника. Спонсорування політичних партій. Чи ще що. Але то вже дрібниці.

ЗАХОПЛЕННЯ РИНКУ

Давно забутий факт, що Youtube перші роки своєї роботи генерував щоденний збиток ледь не у USD 100 000. Але вони змогли захопити таку частку аудиторії, що дуже вдало і вигідно продались компанії Google, як не помиляюсь за 1 мільярд доларів.

1 мільярд доларів за компанію, яка жодного дня не була прибутковою.

Аналогічний шлях, який налічував роки збитковості, пройшло багато сучасних інтернет компаній - Фейсбук, Твіттер та інші. Весь цей час вони не мали проблем з залученням коштів, бо прибутковість - це лише одна з характеристик успішності. І після захоплення своє частки аудиторії вони вельми успішно вийшли на прибутковість

Розвиток технологій

В чистому вигляді ми можемо подивитися на компанію Тесла. Кожен рік її історії закінчується операційними збитками. Бо розробка технологій - довге і дороге задоволення.

Але інвестори розуміють перспективність чи вважають ці технології перспективними, тому охоче вкладають гроші у Ілона Маска. І хронічна збитковість їх не скільки не тривожить. У всякому випадку, вигляду вони не подають.

Навпаки, компанія вважається ефективною, бо успішно демонструє нові дива, створенні її інженерами.

Товариш Сталін як ефективний менеджер

Фінансисти все люблять зводити до доходів та видатків, кажучи нам, що доходи - то є благо, видатки то є зло. Чим менше зла - тим більше доходи. Іншими словами, корову треба більше доїти, та менше годувати.

На щастя, вони дуже рідко бувають керманичами бізнесу, граючи важливу, але все ж не визначальну роль у компанії. І ще - вони не користуються цим правилом у повсякденному житті. Як і всі нормальні люди.

Бо як дивитися по прибутках/видатках, то найвигідніша стратегія відправляти дітей на завод десь так років у 12-14. Аби вони не генерували збитки і починали приносити прибутки.

До чого і заохочував товариш Сталін, через трудові мобілізації та платне навчання. Бо корову треба більше доїти та менше годувати.

На противагу "ефективним менеджерам" майже всі люди, за можливості, стараються робити геть протилежне. Дають змогу дітям отримати вищу освіту, хоч це 5-6 років помітних розходів.

А потім ще як мінімум пару років допомагати молодому спеціалісту, поки він на практиці буде опановувати основи професії (ІТшніки тут виключення).

Отже добрих 10 років збитків для сімейного бюджету, які ніколи не повернуться назад. А можна ж було відправити на стройку у Польшу з 14 років і отримувати тверду валюту років п’ять. За рецептами товариша Сталіна.

Хоча, буває і відправляють.

І знову про Китай

Давайте подивимося на ситуацію очима керівництва Китаю. Населення - найбільше у світі, досить швидко багатіє. Зі зростанням достатку виникає потреба у автівках. Ринок на 10 000 000 авто на рік з’явився і вимагає товару.

Питання лише в тому, які робітники будуть ці авто робити - чи китайські, чи закордонні. А це на секундочку, мільйони робочих місць, які або забезпечать роботою Китай, чи їх просто подарують американцям, німцям чи японцям.

І зрозуміло, що іноземні компанії не будуть ростити собі конкурентів. Навпаки, вони зроблять все, аби утримувати монополію на технології, гарантуючи собі сталі прибутки у майбутньому.

А власний приватний капітал не буде працювати десятиліття у збиток. Простіше ще одну фабрику по складанню телефонів вигнати і вийти в операційний плюс за півроку.

Тому створюються державні компанії, в які щедро заливаються гроші платників податків. Даючи їм ресурс на створення технологій та захоплення ринку.

Коли позиції китайських авто на світовому ринку зрівняються з корейськими чи японськими виробниками, років мабуть за п’ять, ці державні компанії приватизують.

Бо лібералізація неминуча як перемога комунізму. І всі забудуть про державне минуле китайського автопрому.

Як забули про засновника компанії Фольксваген, австрійського художника на прізвище Гітлер.

Попередній допис