Куточок консервативного етатиста

Різні цікавості з історії та економіки країн світу

Головна > How Asia Works > Фундамент успіху > Ключовий чинник успіху реформ

Ключовий чинник успіху реформ

або спростування виправдань

неділя 1 січня 2017, Сергій Маркітаненко

За давньою традицією в усіх світових бідах прийнято звинувачувати США. З іншого боку - за багатьма успіхами теж прийнято бачити невидиму руку дядечки Сема. Не обійшла ця пошесть і Азію.

Разючий контраст між країнами Півночі та Півдня Азії раз за разом піднімає питання - чому одним країнам вдалося перетворити сільське господарство на локомотив економічного зростання, а інші загрузли в реформах, майже не зрушивши з місця.

Часто, цю різницю в результаті пояснюють тим, що успіхи Японії, Кореї та інших країн - це результат неповторного збігу історичних обставин та прямого втручання Сполучених Штатів Америки. Природньо, що таке пояснення виглядає вагомо.

Дійсно, земельна реформи в Північній Азії були ініційована на тлі поразки Японії у Другій Світовій Війні. Позиції місцеві еліти, тісно пов’язані з японською владою, дійсно були ослаблені. А США тиснули на уряди країн у впроваджені реформи та забезпечували помітну технічну та фінансову допомогу.

Але не зважаючи на це не можна відзначити, що саме американський вплив став вирішальним чинником успіху. В Південній Кореї та Японії, трохи менше в Тайвані, саме місцеві політики приклали чималих зусиль аби розробити та проштовхнути відповідні закони через парламенти власних країн.

Вольф Ладежинський зазначав, що у Японії найважливішою людиною, що забезпечила успіх реформ був соціаліст, міністр сільського господарства Хіро Вада [1]

У Південній Кореї перший проект земельної реформи розробив міністр сільського господарства Чо Бонг-ам у 1948 році. Закон серйозно зачіпав інтереси великих землевласників і зустрів шалений опір з боку чинного президента Лі Си Мана. Пізніше, Чо Бонг-ам звинуватили у шпигунській діяльності на користь КНДР та стратили [2].

Щодо обсягу американської допомоги, в першу першу фінансової, уряд США надавав її і Філіппінам, і Індонезії, і Таїланду. Та влада цих країн вирішила спрямувати лише незначну частку цих коштів на розвиток сільського господарства.

Виправдання неможливості реформ через внутрішні причини - притягнуто за вуха і принципово згубне для національної свідомості. Адже прямий висновок з такої аргументації - неспроможність країни самостійно визначати і скеровувати свою долю.

Дійсно, реформування країни - це дуже болючий та складний процес, світ знає набагато більше прикладів невдач, ніж успіху. Але кожен приклад успіху підкреслює принципову можливість здійснення таких перетворень.

  • Японія часів Реставрації Мейдзі провела радикальну земельну реформу самотужки, без будь якої зовнішньої допомоги.
  • В Індії земельна реформа провалилась на національному рівні, але була успішно проведена місцевою владою двох штатів - Кераль та Західна Бенгалія у 1960х роках.

Дуже зручно вдавати, що бідні аграрні країни повністю залежать від волі потужних розвинутих держав. Саме в земельному питанні та розвитку агросектора вони мають найбільше можливостей для впровадження, адже земельне питання - це виключно внутрішня справа кожної країни, яка не регулюється ніякими зовнішніми договорами та зобов’язаннями.

Єдиним виправданням для країн Південної Азії може бути лише той факт, що довге колоніальне панування європейських країн та США трансформували місцеву еліту, підмінивши відповідальність за успішність та розвиток країни - інтересами власного збагачення.

Але навіть це аж ніяк не гарантує неспроможність країни піти правильним шляхом. Комуністична загроза з боку Китаю (які, між іншим радикально вирішили питання зі старою елітою) та приниження після болючих поразок змусила владу Японії, Тайваню та Південної Кореї чітко визначити пріоритети національного розвитку.


Власна думка

Основна завада на шляху реформування - це опір старої еліти. Країни Північної Азії по різному здолали цей опір:

  • Китайські комуністи через масові репресії та знищили її фізично
  • Південна Корея пройшла через фазу авторитаризму для зменшення опору
  • Японська еліта консолідувалась навколо ідеї національного піднесення
  • Малайські реформи (хоч і вельми обмежені) відбулися в умовах ідеологічного банкрутства правлячого класу та консолідації значної частини суспільства навколо постаті реформатора Махатхира Мохамада

Отже ключове питання успішного впровадження реформ - це питання подолання опору старої еліти.


Примітки

[1Майже вся інформація про діяльність міністра є лише японською мовою, але трошки фактів можна почитати тут.

[2Біографія міністра справді цікава - під час корейської війни саме він організовував евакуацію Сеулу в перші дня після початку вторгнення. Його дружина не встигла полишити місто і швидше за все була страчена комуністами. Детальний опис біографії в статті Андрія Ланькова


Див. онлайн : Обговорення у Фейсбуку

Попередній допис Наступний допис