Куточок консервативного етатиста

Різні цікавості з історії та економіки країн світу

Головна > How Asia Works > Розбудова промисловості > Генерал Пак Чон Хі : огляд історії корейської модернізації

Генерал Пак Чон Хі : огляд історії корейської модернізації

або як робилося корейське економічне диво

вівторок 21 лютого 2017, Сергій Маркітаненко

Корейське економічне диво - коли громадяни країни, з рівнем життя як у Гватемалі, через два покоління мають змогу відправляти своїх дітей на навчання у будь-які закордонні ВИШі.

Пак Чон Хі, генерал і історик

Автором корейського економічного дива був генерал Пак Чон Хі, який прийшов до влади після військового перевороту 16 травня 1961 року. У його бекграунді була служба в японських колоніальних війська, участь у комуністичному осередку в південно-корейській армії та успішна військова кар’єра.

Він не мав економічної освіти, зате на власні очі бачив принципи, на яких модернізувалася Японія, був добре обізнаний у історії США та Німеччини та детально вивчав досвід Кемаля Ататюрка (Туреччина), Гамаля Насера(Єгипет) та Сунь Ятсена.

Через своє комуністичне минуле він викликав занепокоєння у американців,та генерал чітко визначив стратегію свого уряду: як і у Японії, держава буде формувати плани економічну діяльність, тоді як приватний сектор буде реалізовувати ці плани на практиці.

JPEG - 17.7 кб
Пак Чон Хі ( в темних окулярах), початок 1960х

1960ті роки

1962 року обсяг експорту корейських товарів складав всього 56 мільйонів доларів, дефіцит зовнішньої торгівлі був шалений і необхідно було збільшувати експорт.

Генерал Пак почав рухатися за японськими рецептами: його режим створив текстильний картель на взірець японського. Крім державних інвестицій уряд надав йому дешеві кредити, звільнення від податків та сплати мита на сировину.

Експорт почав зростати, разом з експортом у країну почала поступати валюта, необхідна для подальшої розбудови та модернізації промисловості. Вже через три роки обсяги експорту зросли втричі і склали 170 мільйонів доларів, а 30 листопада було проголошено Національним Днем Експорту.

Та для планів індустріалізації валюти потребувалось набагато більше. І дуже швидко уряд Пака зробив експорт продукції обов’язком фактично кожного виробництва. Корея стала найбільш експортно орієнтованою країною у світі, надаючи дешеві кредити кожній компанії, що продавала за кордон.

Промисловці отримували кредити на за ставкою від чверті до половини ринкової. В умовах тогочасної інфляції реальна вартість кредиту становила від -10% до -20% від суми.

1970ті роки

У 1970 році експорт виріс у 15 разів, до 836 мільйонів доларів. Перші 10 років дали корейцям змогу накопичити капітали, отримати навички промислового виробництва і досвід міжнародної конкуренції.

Тоді корейське Бюро Економічного Планування (EPB), організація що відповідала за модернізацію економіки, розпочало створення важної та хімічної промисловості. Найуспішніші експортери почали отримувати державні замовлення великі інфраструктурні та індустріальні проекти, замовлення підтримувалися допомогою в купівлі технологій і постійними кредитними лініями. Пак Чон Хі почав формувати свої власні дзайбацу, відомі нам під корейською назвою чеболі.

Та між ними була суттєва відмінність - корейці уникнули помилок Японії. Якщо дзайбацу з усіх сил уникали конкурентної боротьби на зовнішніх ринках, оперуючи на захищеному внутрішньому, то чеболі були створені виключно для експорту промислової продукції і боротьби за зовнішні ринки.

За державної підтримки (і часто - за бюджетні кошти) почалися створюватися підприємства з виробництва нафтопродуктів, чорних металів, сталеваріння, суднобудування та електроніки .

Більшість професійних економістів стверджували, що план був повним божевіллям. Звіт Світового Банку від 1974 року містив "серйозні застереження з приводу багатьох експортних планів, встановлених [урядом Кореї] для галузей важкої промисловості" та рекомендував країні обмежитися розвитком легкої промисловості, зокрема текстилю.

1980ті роки

Через десять років, на початку 1980х, це застереження здавалося пророчим - країна мала надмірну вагу важкої промисловості у економіці. Та потроху новостворені підприємства виходили на зовнішні ринки і вже в середині 1980х Корея постала як один із світових лідерів у галузях сталеваріння та суднобудування, а трошки пізніше - у виробництві напівпровідників та автомобілів.

Вже у 1984 році 60% експортних надходжень генерувала важка та хімічна промисловість.

у 1987 році Світовий Банк констатував, що найбільший корейський завод з виробництва сталі, державний за формою власності POSCO, був "ймовірно найбільш ефективним виробником сталі у світі".

Республіка Корея, що лишень 30 років тому була бідною, спустошеною війною, аграрною країною без будь-якої промисловості, впевнено влилася в клуб промислово розвинутих держав світу.

Замість підсумків

Принагідно корейські чиновники читали не книги американських зірок неоліберальної економіки і навіть не Адама Сміта, а праці Фрідріха Ліста, автора економічної програми модернізації Німеччини.

Наприкінці 1970х цілі полиці книг Ліста можна було побачити в книгарнях та бібліотеках Сеулу, а єдиний примірник цього ж автору у Масачусетському технологічному брали з бібліотеки останній раз у 1966.

У Кореї ідеї Ліста були адаптовані до власних реалій: меншої країни з меншим населенням, відсутністю природних ресурсів та ВВП на особу на рівні Гватемали.

Ці ідеї були імплементовані всупереч найгіршим світовим умовам торгівлі, що застало дві безпрецедентні енергетичні кризи. І не варто забувати про постійну військову загрозу з боку країн комуністичного табору та постійну підривну діяльність комуністів у тилу.

З іншого боку Корея була під постійним тиском з боку США, МВФ та Світового Банку, що вимагали відмовитися від державного втручання та управління економікою.

Та генерала Пака нічого не могло зупинити, він все одно йшов до поставленої мети. Він був лідером з твердими переконаннями, його впевненість у обраному курсі була заснована на хорошому знані історії.

Попередній допис Наступний допис