Куточок консервативного етатиста

Різні цікавості з історії та економіки країн світу

Головна > Цікаве про світ > Країни світу > Гаїті. Післямова

Гаїті. Післямова

або чому дешево - не завжди добре

п’ятниця 9 грудня 2016, Сергій Маркітаненко

У оповіді про Гаїті два моменти викликали зрозумілу цікавість. Перше – за рахунок чого незаможні гаїтянські селяни могли конкурувати з американськими фермерами на внутрішньому ринку.

Цікавість зрозуміла, на відміну від США, на Гаїті фермери ростили рис на невеликих ділянках землі. Технологія обробки землі досить примітивна через брак капіталу для інвестицій. Державних субсидій чи ще якої допомоги - зась. І взагалі, Гаїті доволі безтолкова країна для якихось осмислених дій.

Напроти них, через Карибське море, у Арканзасі, американці ростили рис на великих фермах, з сучасним обладнанням та помітними федеральними дотаціями у сільське господарство.

Але не зважаючи на великотоварне виробництво, найсучасніший технологічний рівень та державну підтримку - на гаїтянський ринок пробитися вони не могли, допоки діяло 35% мито на імпорт рису.

Виходить, всі технологічні переваги американського сільського господарства, враховуючи дотації, не змогли забезпечити якісно більшу рентабельність порівнюючи з фермерами Гаїті. Виходить, що технології та великотоварне виробництво не настільки й вже ефективне?

Таке твердження здається парадоксальним, аж допоки ми не згадаємо, що прибутковість малої ферми залежить від середнього рівня життя у країні. Прибутковість досягається за рахунок двох факторів - великого обсягу ручної праці та більшій врожайності на малих фермах.

Оскільки Гаїті – одна з найбідніших країн світу, то навіть невеликого державного захисту у вигляді мита на експорт було достатньо, аби місцеві фермери досить успішно витримували тиск США.

Дешевше - значить краще

Потужний аргумент прихильників відкритого ринку – це загальне зменшення цін через появу на внутрішньому ринку іноземних товарів. Вигода для споживача беззаперечна. Та не завжди вигода споживачів може компенсувати загальні втрати країни та економіки від такого ефекту.

В Гаїті всі недоліки та вади швидко набувають екстремального та гіпертрофованого вигляду - через загальну бідність немає ресурсу аби сформувати якісь компенсатори невдалим рішенням.

Отже, відкриття ринку американцям призвело до падіння споживацьких цін на рис, та збільшення споживання рису. Люди почали їсти більше і загалом харчуватися краще. І це є достеменний факт.

З іншого боку – у місцевих фермерів суттєво знизилась прибутковість. І аби просто виживати вони мали обробляти землю більш інтенсивно, аби вирощувати більше продукції.

Але інтенсивна обробка землі за примітивної технології (адже коштів на інвестиції та відновлення земель геть не стало ) досить швидко призвела до ерозії та деградації ґрунту, зменшення родючості та загальної площі землі, придатних до вирощування, що в свою чергу знову призвело до зменшення прибутковості.

І в сьогоденні в західних джерелах словосполучення «сільське господарство Гаїті» дуже часто межує з словосполученням «екологічна катастрофа».

Тому звичайно, дешеві ціни це добре, але як і у випадку з безкоштовними продуктами, хтось має заплатити за це.

У випадку Гаїті половину вартості сплатив федеральний уряд США через дотації своїм фермерам, а другу половину, звісно більшу – самі жителі Гаїті.


Див. онлайн : Обговорення у Фейсбуку

Попередній допис Наступний допис