Куточок консервативного етатиста

Різні цікавості з історії та економіки країн світу

Головна > How Asia Works > Фундамент успіху > Два кроки вперед, один назад і Хіросіма

Два кроки вперед, один назад і Хіросіма

або як ринкові механізми зупинили зростання врожайності Японії

четвер 3 листопада 2016, Сергій Маркітаненко

Незважаючи на переконливі успіхи Японії, вже після Першої Світової Війни зростання агросектору зупинилося, а ситуація у селі повернулася майже до попереднього стану – бідні орендатори, лихварі й тому подібне. Добре, що хоч голоду як у Китаї не було.

Першою причиною була недостатня радикальність перерозподілу землі. Переділивши великі маєтки між безземельними селянами, уряд лишив недоторканими господарства заможних селян, які володіли наділами більшими, ніж новоутворені господарства.

Крім того розвиток промисловості призвів до загального збільшення вартості життя, яке мало вигляд здешевлення сільськогосподарської продукції при збільшені вартості продукції промисловості. А перенесення виробництв з маленьких міст у великі ускладнило пошук альтернативних способів заробітку для безземельних селян

Варто до цього додати зростаюче населення (кожного року з’являється все більше працездатних людей, які мають годувати себе), обмеженість фінансових ресурсів ( для інвестицій у господарство) та брак надходжень нових ділянок землі на ринок (вони й так розорали все, що фізично змогли).

І ми розуміємо, чому здавати землю в оренду за фіксованою ставкою стало вигіднішим, ніж ризикувати власним капіталом, обробляючи землю особисто: завжди знаходилися люди, готові ризикнути власними грошима і взяти ділянку в оренду через брак інших варіантів.

Заможні селяни мали ще одну перевагу над орендарями – не маючи необхідність сплачувати вартість оренди, воли могли притримати врожай до більш високих цін, коли другі мали продавати одразу після збору, на самій низькій ціні.

За надлишку бажаючих працювати та відсутності вільної землі, орендна плата складала 50-60% від вартості врожаю. Тому не дивно, що загальний борг селянства виріс у 8 раз і земля найбідніших верств потроху перейшла у власність більш заможних, фактично повернувши країну у дореформені часи.

Загальна врожайність застигла на одному рівні і не збільшувалась приблизно з 1920х років. Лендлорди, як бажали збільшити свої прибутки – піднімали орендну плату, а орендарі не могли накопичити ресурс і не мали жодного бажання інвестувати в чужу землю.

Як зазначив у своїй доповіді один з високо посадовців «навіть ті наші співробітники, які жодного разу не бачили плуг, з першого погляду могли відрізнити ділянки, що оброблялись власниками, від ділянок, що оброблялись орендарями – настільки разюча була різниця у доглянутості землі».

Приблизно таким був шлях Японії від селянського добробуту до брутальної експлуатації. Країна пройшла приблизно за 50 років.

Саме бідні та безземельні селяни стали основною соціальною базою для японських мілітаристів – адже загарбницькі війни, що вела Японія давала можливість надавати землю у колоніях. Або переформулюємо – Японія мала вести загарбницькі війни, аби знизити внутрішній тиск з боку безземельного селянства.

Ну і Хіросіма в фіналі.


Див. онлайн : Обговорення у Фейсбуку

Попередній допис Наступний допис