Куточок консервативного етатиста

Різні цікавості з історії та економіки країн світу

Головна > How Asia Works > Фундамент успіху > Чому в Китаї перемогли комуністи

Чому в Китаї перемогли комуністи

чи як Мао проводив ліберальні реформи

вівторок 1 листопада 2016, Сергій Маркітаненко

У 1920х роках 85% населення Китаю було сільським. Середня тривалість життя складала 25 років. Три чверті селян або не мали землі, або розмір їх ділянки був менше гектару.

20% населення володіли 70% землі, але це були швидше не великі магнати, а сільські магнатики. В тім чисельне населення та брак землі спричинило високу орендну плату за землю, отже брак інвестиції у господарства та стагнацію виробництва продовольства ( при зростаючому населенні).

Китайського селянина порівнювали з людиною, до чиїх ніг прив’язаний великій камінь, а сам він стоїть по шию у воді. Лише одна хвиля – і він вже не може дихати. Так, під час голоду 1931 року 3 000 000 людей померло, а 400 000 ( переважно жінки та діти) були продані у рабство.

Тому не дивно, що саме аграрна програма була ключовою для Комуністичної партії Китаю, а їх гаслом стало – «землю – селянам».

З кінця 1920х років комуністи робили перші переділи землі у підконтрольних районах, розподіляючи її порівну між місцевими жителями. Війна з Японією примусила комуністів об’єднатися з націоналістами для спільного опору загарбникам і змусила перейти їх о менш радикальних гасел – вони вимагали від лендлордів зменшення ренти та кредитних ставок для селян.

На практиці, потреба землі була такою величезною, що місцеві комуністи та селяни не зважали на поточні гасла керівництва Компартії і все одно проводили перерозподіли землі.

Ситуація прискорилася після поразки Японії і початку громадянської війни з націоналістами Чан Кайші (Гоміндан).

Як казав Мао «Революція не схожа на вечірку» і розподіли землі супроводжувалися великим насиллям: в лендлордів та заможних селян конфісковували не тільки землю, але й господарських тварин, реманент, інструменти й навіть будинки.

Багатьох вбивали, часто-густо з родинами, інші, не маючи можливості прогодувати себе – невдовзі помирали голодною смертю. Загальна чисельність жертв аграрної революцію у Китаї склала від кілько сотень тисяч до кількох мільйонів людей.

Крім перерозподілу землі, комуністи запровадили більш м’яку систему оподаткування – встановили неоподаткований мінімум врожаю, що був достатнім як мінімум для життя селянина і його родини, і беручи свою частку лише з надлишку.

Власна земля, податки, кооперативи для спільної купівлі сільськогосподарської техніки, створення аграрних банків для кредитування фермерів, вкладання ресурсів у іригацію – це все призвело до зростання врожаїв.

Мабуть, вперше за кілька століть китайське селянство позбулося злиднів та голоду. За такої ситуації у націоналістів, що затягували проведення земельної реформи, не мали жодних шансів у громадянській війні. Вони були розгромлені, а рештки евакуювалися на Тайвань, де і закріпилися.

Комуністи постали для регіону привабливою модернізаційною силою. Їх успіх надихнув товариша Кім Ір Сена для схожої реформи. Китайська модель стала могутнім мобілізаційним чинником у комуністичних повстанських рухів від Кореї до Філіппін.

Але щастя селянства під комуністичної владою продовжувалось недовго. Західні дослідники пояснюють наступні кроки китайської Компартії сліпим виконанням марксистських та сталінських догмам.

З нашого досвіду більше правдоподібним здається інше пояснення: чисельне, заможне та самодостатнє сільське населення є потужною загрозою для тоталітарного режиму. Знищення його як класу – є політична необхідністю для утримання влади.

Буквально через кілька років селян Китаю чекало те саме, що й українських – колективізація, знищення приватної власності та геноцид голодом, під час якого Китай втратив кілька десятків мільйонів населення – приблизно кожного десятого жителя, рахуючи жінок та дітей.

На довгі роки китайське село знову стало синонімом злиднів. Ситуація змінилася лише після 1978, коли Ден Сяо Пін почав потроху повертатися до старих рецептів аграрного добробуту.


Див. онлайн : Обговорення у Фейсбуку

Попередній допис Наступний допис